золоте та рожеве сяйво довкола твого обличчя
беззаперечно свідчить і вказує, звідки ти є.
погляд твоїх магічних очей змушує добрих людей
згадати свої гріхи, каятися й молитися.
коли ти йдеш кудись, ніхто не знає куди,
я бачу, як ворушиться каміння при дорозі,
тямлячи свою смішну неотесану грубу природу.
а потім ти стаєш на своєму високому пагорбі,
і лагідним словом спонукаєш світ обертатися.
всі дивуються, й питаються: звідки вона взялася?
я стенаю плечима: а хіба це не ясно? звідти.
моя кохана! то ж дуже довгий шлях!
як ти здолала його? о, ти, напевно, втомилася.
я намагався тебе зрозуміти,
щоб кохати тебе з усім розумінням.
ти усміхаєшся так, – о, ти торкаєшся так,
що моє зашкарубле серце спалахує, мов смолоскип;
твої губи – ясний вогонь, що гуляє, немов пожежа,
і випалює все непотрібне, що є в моїй голові.
люди питаються: хто вона, й звідки така взялася –
що я скажу їм? – здалеку, дуже здалеку, звідси видно.
жінка з небес розбила мою непутящу душу.
те, що вона повідає – нечуване і небувале.
жінко, ти чарівна! я нічого про тебе не знаю,
ти, мов свята електрика. я люблю тебе дуже сильно.
ти летиш, як дозвільна птахоподібна блискавка;
ти танцюєш, мов привид свободи.
моя голова йде обертом, падає і розбивається.
йду з тобою твоєю дорогою з зоряних крихт –
о, це далекий шлях: твоя дорога додому
fireball, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2021
автор: mayadeva