Я ромашки в коси заплету
І на них на тебе погадаю.
Лиш одну пелюсточку зірву,
Розкажу кохаю, так кохаю.
Приспів:
Любиш, чи не любиш, знаю я,
Падають пелюстки білі, білі.
Чується десь голос солов'я,
Підіймає вітер заметілі.
Пахне в полі м'ята і чебрець,
Вітерець волосся розплітає.
А ромашки білі мов вінець,
Про кохання наше усе знають.
Я іду стежиною одна,
У руках букет ромашок білих.
Із під ніг моїх тіка земля,
Зараз ми зустрінемось із милим.
Він мене до себе пригорне,
А зі мною і ромашки білі.
В свідках лише небо голубе,
Падають пелюстки - заметілі...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)