Червоні маки вкрили землю біля хати,
Немов відбитки теплих пальців на вікні,
Які лишила після себе в серці мати,
І зникла в небі у безкрайній далині.
Дорослі діти приїзджають в рідну хату,
До маків лагідних горнуться, мов до рук,
Якими гладила чоло ще вчора мати,
Тепер в душі кружляє біль, неначе крук,
Над вітряками слів неторканих вустами,
Понад обіймами, що тліють у імлі,
Які не встигли доторкнутися до мами,
Тепер торкаються холодної землі.
Де квітнуть маки у сльозах під синім небом,
Неначе рани, що не гоїть навіть час...
У матерях завжди нестерпна є потреба,
Потреба вічна, що живе з дитинства в нас...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2021
автор: Sukhovilova