Anima mea

Тримати  мене  досить
Душа  благає,  просить
Щоб  випустили  з  клітки,
Зняли  тяжкії  сітки

Пустіть  злетіть  до  неба,
Мені  до  нього  треба!
Не  повністю  розквітла
Я  поки  що  без  світла.

Пустіть  знайти  рідненьке
Те  серденько  одненьке
І  в  ньому  поселитись,
Разом  лише  світитись

І  до  моєї  справи,
А  в  ній  -  визнання  й  слави
Думки  щоб  зашуміли,  
А  руки  засвербіли.

І  в  решті  знайти  друга,
Щоб  зникла  вся  напруга
Щоб  з  ним  не  розлучатись
Опорою  пишатись

Колись  я  з  клітки  вирвусь!
І  вас  вже  ситерегтимусь
Страхи  мої  смішні
Та  сумніви  дурні...

Здійсню  усі  ці  мрії
Й  нові  іще  надії
А  вас  усіх  забуду
Як  вранішню  полуду.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2021
автор: Redimun