Станційний доглядач…

***
Станційний  доглядач,  пустий    полустанок…  
А  хто  він?  Лиш  ясен  кремезний,  розлогий,
Сумлінно  жде    потягів  з  ночі,  -  під    ранок
Рамена  вкриває    туманом  тривоги.

І  мріється  ясену,  -  наче  то  літо,
Хоч  зліва  ще  осінь,  а  там  невідомість,
То  є  таємниця…  У  кадрі  розмитім  -
Лиш  дощ,  лише  вітер  і  темінь  натомість.

Самітник  приходить  на  світло  ліхтарне,
В  задумі  у  далеч  погляне  й  розтане,
А  хто  він  і  звідки  ?    Гадати  намарно,
У  ясена  він  ні  про  що  не    питає.

Чи    довго  чвалатиме  стежкою?  Поруч
Із  ним  крок  у  крок  пес  із  кличкою  Білий,
Туди  де  сніги  вже,  а  осінь  ліворуч,
І  птах  якийсь  дивний  із  мороку  квилить.

На    зимних    лекалах    зіржавілих  колій
Гірчак  і  осот  переплентався  з  пижмом,
Колись  тут  лучились  й  розходились  долі…
Тут  мертвий  сезон,  лише  ясен  тут  вижив.
30.11.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2021
автор: Лана Сянська