[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Дрімає вітер на пеньку,
Яку б йому знайти розвагу?
Та не просту, а ось таку,
Звернули, щоб усі увагу!
Самотній він у цім житті:
Нема ні друзів, ні родини.
Не виріс він у доброті,
Нема життєвої стежини.
Чи позбивать росу із квітів,
Розкидать цвіт по всій землі?
Це зможе він один у світі.
(Чомусь ці наміри так злі).
Чи розхитать дерева, може,
Комусь постукать у вікно?
Робити, знає, так негоже,
Журба здолає все одно.
Заглянуть, може, у кутки,
Зробить якусь хорошу справу?
Про нього все ж підуть плітки,
Що він це робить для забави...
Присів, задумався й заплакав,
А сльози градом потекли.
Так жалко стало неборака,
Ці сльози душу обпекли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2021
автор: Н-А-Д-І-Я