Моє село
Завадівка - маленький центр світу,
Криниця древня посеред села.
І щовесни нам хочеться летіти,
Як птахам до живого джерела!
Пройтись ще раз через маленьку греблю,
Туди, де церква на горі стоїть.
...Чи пам"ятають нас плакучі верби,
І млин старий під порохом століть?
...Буває - так захочеться додому,
В оте найкраще на землі село!
Де все - твоє! і рідне і знайоме,
У спогадах бузками зацвіло.
Там понад Бугом, де ми виростали,
І посягали азбуку життя,
Найголосніші солов"ї співали,
Даруючи нам перші почуття!
...З роками все в уяві яскравіше,
Пливуть думки, як човник без весла...
Чим далі ми, тим ближче і миліше,
Ті образи, що пам"ять зберегла.
...А в тій криниці золоте відерце,
Дзвенить і світить в чистій глибині.
Багато років зігріває серце,
Й щасливі дні відмірює мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2021
автор: majra