Розбурханий, гнівний, розпалений жаром
Плювався у небо шматками металу,
Свинцевим дощем поливав тротуари,
Сповільнював серця у грудях удари.
Сиренами сингли летіли дворами,
Будили тривожними смерті вогнями,
Затьмаривши сяйво зоряне тихе
До вікон бездонних пробралося лихо.
У жерлі вулкану повільно згоряли,
Дози рентгенів смертельні ковтали,
Безмовно надію очами шукали
Й зруйноване небо руками тримали.
Поламані душі, що болем закуті
У вічності часу не будуть забуті,
Майбутнє зберігши ціною життя
В пекельнім горнилі згоріли до тла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: mechanical_patriot