П'ята колона.

                               

Він  їсть,  падлюка,  наше  сало,
п'є  найсмачніший  самогон,
та  і  цього  йому  все  мало,
зве  “руській  мір”    через  кордон.

Чого  ще  треба?  Балалайки?
Чи  лАптями  сьорбАти  щі,
не  можеш  жити  без  нагайки  —  
“какая  разніца,  ведь  ми  товаріщі!"

Манкуртом  виріс  і    манкурти  діти
що  не  скажи  —  "всьо  можем  повторіть",  
не  хочеться,  ну  ніде  правди  діти  —
срать  поруч  з  ним,  не  те  щоб  "гаваріть".

Підсрачника  під  зад  надати,  
у  зуби  чемодан  —  вокзал,  
кожен  москаль  повинен  знати  —
для  України  він  —  вандал  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2021
автор: Микола Коржик