Вже сміло і ніжно шле сонце проміння,
Своє неповторно грайливе уміння
І так заглядає в віконце щоранку,
Пора прокидатись уже до сніданку
Побачила промінь, вікно відчинила,
Чарівна картина мене полонила
І чую той дотик красуні веснянки,
Тепер зустрічатиму завжди світанки
Рука потягнулась та дотик впіймала,
Як ніби так любо поглянула мама
І серденько ніжно сяйнуло красою,
Я знов поріднилась у чарах з весною
Спасибі рідненька, що будиш із ранку,
Що зорі ховаєш в чарівнім серпанку,
А потім ти небу даруєш щоночі,
Щоб все милували завжди мої очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик