Я квітками землю засію
В своїм світанковім краю,
І щедро їх духом обвію,
Я землю безмежно люблю.
Хай квіти її прикрашають,
Садки щовесни хай цвітуть,
А люди працюють і знають,-
Для кого й для чого живуть.
Я щедрістю землю зігрію,
Тепла їй і ласки додам.
Я вірю земля зарясніє
На заздрість її ворогам.
Хліба хай на ній достигають,
Волошки й ромашки цвітуть.
А люди працюють й співають,
І в радості діти ростуть.
Я землю добром уквітчаю,
І сили я всі їй віддам,
Майбутнє її звеличаю,
Віддячить вона усім нам.
Хай села й міста розквітають,
І воєн не буде і сліз,
Всі люди хай щастя спізнають,
Пісні хай лунають і сміх.
До неї горнусь, як до мами,-
У радості, горі й біді,
Умита росою й дощами
Усім допоможе й мені:
Забути про горе й печалі,
Оновить натхнення мені.
Посвяти я їй призначаю,
Про неї складаю пісні.
На жаль вже немаю я сили,
її захистить від біди,
І владі сказати сміливо,
Продавати не можна її...
Земля - це багатство країни,
Належить вона усім нам...
Без неї можливі руїни,
На радість її ворогам...
Я квітами землю засію,
Зцілятиму завше від ран,
Нехай лиш вона розквітає
На радість мені й землякам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: геометрія