Так хочу щастям заразитись,
Його рознести геть усім,
А поки будемо молитись,
Щоб відвернув Бог ворогів…
Бо знову «вірус» наступає,
Смерті кольчугою брящить,
На край мій рідний зазіхає,
Де Господа могутній щит.
Які навчання в карантині,
Нащо розмови з чужаком..?
Хто мову рідну викривляє,
Не вартий бути вожаком…
На жаль, керує нами «вірус»,
Той, що з «короною» шута,
Читає, мов жує папірус –
Викривлює й свої уста…
Давайте карантин для мови,
Влаштуєм на своїй землі,
Щоб ворога здолати змову,
Очистившись від чортівні…
Якби ж нам вірусу любові,
Кохання, щастя й теплоти,
Щоб всі були навкруг здорові,
Та сповнені лиш доброти…
Де втома тільки від цілунків,
Гарячка лиш від почуттів,
Задишка й захват від дарунків,
Щоб й кашлянути не посмів…
У ритмі пульсувало б щастя,
Сопливих не було б ніде,
А сатурація хай вдасться,
Що й на бігу не підведе…
Аптеки фрукти-вітаміни,
Лиш продавали на столах,
Ніяких вірусів й адміни,
Щоб не побачили в компах…
Якби створити карантини,
Від бруду вірусів й сміття,
Простори Неньки-України,
Воскресли б знову до життя…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2021
автор: Lilafea