Любов, як дар, як сон, як сонця вії,
Тріади Гегеля неясний зріз.
Як теза, антитеза двох беріз
Мов абсолют якийсь у світлій мрії.
Мабуть - придумали поети давні
І почуття піднесли до небес.
Хто дотик цей відчув, в цю мить, воскрес.
Хто втратив, той страждає і понині.
І так було, і є, і завжди буде.
Любов, як сонце, серцю посилає
Дарунок сяйва мрійних водоспадів.
Й цей дивний сон ніколи не вмирає.
21.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2021
автор: Естет зі стажем