на прозорій межі поміж криком та сном
траєкторія втечі замкнулася в коло,
сонце голкою променя мозок вкололо,
дощ засіяв свинцевим зерном_
>
під ногами - холодне асфальтове небо,
ланцюгами гримлять неспроможні слова,
і млином на скрипучій осі голова,
і бичем східний вітер по ребрах_
>
лячний шурхіт одеж, скелі стін слюдяні,
вікон в чорне ніщо золоті гільйотини
балансуєш між веж “так” і “ні” на струні
і воронячу кривиш латину_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2021
автор: Ки Ба 1