Капризує весна – не до сміху.
То дощем причастить, а то й снігом,
То схлипне, як вдова на прощання,
То закрутить із вітром кохання.
То годує усіх дрижаками,
То за мить обігріє руками.
Вже й не дивна її поведінка,
Бо весна – всього-на-всього – жінка!
© Надія Бойко
Квітень, 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2021
автор: Надія Бойко