Ти думаєш, що я давно змирилась,
Забула вже свою біду давно,
Що сльози капати вже зупинились
З моїх очей? Я ж усеодно
Тебе й на мить іще не забувала,
Я не забула ніжний погляд твій.
Твої слова в собі закарбувала
Навік, на все життя - в душі ж ти мій!
Тебе́ ні з ким не думаю ділити,
Ніхто тебе́ уже не украде,
Щаслива, я тебе́ буду любити...
О скільки мрій... Та деж ти, де ти, де?
Чи бачиш ти, як з розуму я сходжу?
Чи відчуваєш ти, як я люблю?
І плачу знов - тебе́ я не знаходжу,
Я те́бе бачу лиш тоді, як сплю.
Невже я буду завжди в муках жити?
Невже це є навік любов моя?
І мене будуть сльози вдень душити,
І лиш у сні щаслива буду я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2021
автор: Олена Мережка