sins of the father

я  –  звичайний  божевільний  чоловік,
що  вселився  до  твоєї  голови.
що  я  там  роблю  –  то  мій  звичайний  клопіт,
але  мені  здається,
я  тут  ламаю  стіни.

ти  –  невинен.  тебе  засудили  за  злочин,
скоєний  так  давно,  що  скоїв  його  не  ти.
там  взагалі  не  було  кому  скоїти  щось  подібне,
бо  всі  лишень  пильнували,  аби  ти  не  впав  з  висоти,

а  якщо  вже  впадеш,  підхопити  й  не  дати  впасти.
а  ти  лежиш  та  дивишся  на  стелю.
що  там?  я  бачу,  там  тільки  золото  й  діяманти.

ну,  мені  час  бігти  кудись  у  справах,
а  ти,  коли  хочеш,  повзай  тут,  наче  вуж.
не  хочеш?  тоді  повідмикай  всі  двері,
що  їх  ти  раніше  так  ревно  позамикав.

немає  давання,  коли  ніхто  не  бере.
я  нічого  тобі  не  дам,  коли  ти  нічого  не  візьмеш.
тебе  перекрутили  в  кожному  шматку
і  в  кожному  слові.  ось  ти  дожився!

твої  почуття  та  вподобання  свідчили  проти  тебе.
а  може,  ти  хочеш  довіку  платити  –  аби  лиш  було  кому  –
за  вчорашні  гріхи  твого  батька
та  за  инші  злочини  людства?

ти  –  дірка  не  портреті  гуманізму!
чого  ти  хочеш  насправді?  донести  свого  хреста?
авжеж,  ти  його  донесеш:  донесеш  до  самої  смерти,
і  буде  тобі  розп'яття  там,  де  впадеш  без  сил.

а  через  два  століття  там  постане  велике  місто.
місто  не  знає  сорому,  люди  не  знали  гріха.
ти  зможеш  спостерігати  новим  електричним  оком,
як  воно  тебе  поглинає,  перетравлює  і  вихваляє.

це  називатимуть  таїнством,  і  навіть  великим  дивом.
казатимуть:  він  недаремно  страждав  і  ходив  по  воді.
не  заперечив  би  й  дурень,  коли  б  бачив  на  власні  очі,
що  суспільство  з  його  інститутами  стоїть  на  твоїх  кістках.

якщо  це  тобі  –  нестерпне,  можеш  обрати  втечу.
ти  міг  би  втекти  від  світу,  й  побачити,  що  з  того  буде.
справді?  це  зовсім  не  так  легко  й  безпечно,  синку,
коли  ти  –  цілком  непричетний,  і  належиш  самому  собі.

так,  ти  –  останній  свідок  смерти  святої  віри.
ангел  помер  на  твоїх  руках.  твій  власний  гріх  на  тобі.
чи  краще  тобі  довіку  платити  за  гріх  твого  батька?
ще  одна  смерть  на  хресті  зробить  тебе  смішним

sins  of  the  father,  black  sabbath

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2021
автор: mayadeva