Які ж нині часи важкі настали,
Але жаги не менша до життя.
Здається, все вже так усіх дістало,
В очах блищать непрохані кристали,
Але ні каяття, ні вороття!
Свинцем важким душа залита й груди…
Ні видихнуть його, ані вдихнуть…
Куди прямує світ, чи знають люди?
Тиран війну веде і не одну!
Горять-палають душі людські й долі.
Здається, і планета на кону.
Така ціна, бач, на сьогодні волі.
А мо’, і Бога скоро проклянуть?!
18.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2021
автор: Ганна Верес