Я вкотре повертаюсь в стару хату
Де все дитинство босоноге пройшло.
Чекаю, що знов мама й тато
Під вечір з поля змучені прийдуть.
Та це лиш спогад тихого дитинства,
Солодких мрій, любові і тепла.
Я ніби сплю але мені не спиться...
Це лиш ілюзія – їх давно нема.
Я вкотре повертаюсь в стару хату,
У котре згадую – і плачу і сміюсь...
Як хочеться спитати – «як ви мамо, тату?»
Та в тиші цій за них лиш помолюсь.
Любіть своїх батьків доки вони живі...
(ілюстрація з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2021
автор: Ruslan B.