Руки - людські душі.
Такі звичайні, і такі, водночас,- містичні...
По ваших лініях проходить ціла епоха!
Не темні тунелі метро і не галасливі трамвайні колії.
А незвідані, ніким не сходжені шляхи...
Гірські змії-серпантини, які підіймають на найчистіші полонини...
Стежини в лісових нетрях, заховані від кволих очей міста.
Руки-голуби...
Вони підносять тебе до світів вільних і досконалих,
які зорями та галактиками впадають у вічність.
Руки-ду́хи...
Їхні знання такі ж древні, як літери літописів...
Такі ж міцні, як сила мольфара...
Такі ж вправні, як воля Дамаскина...
І такі ж чудотворні, як руки теслі з Назарету...
Стихії та пошуки
робили їх такими ж різними, як зміна пір року...
То гарячими, то холодними...
То як оксамит - лагідними, як кути крижані - колючими.
Не делікатна витонченість ліній - гармонія ваша і краса,
що з роками все глибше і вперто стає перед думками...
Краса ваша - у лініях, що проходять як ціла епоха!
Як змії-серпантини...
Як стежини лісових нетрів, заховані від очей...
Як крила...
Як Дух...
Підносять тебе.
17.04.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2021
автор: Іванюк Ірина