Роблю що хочу, ні з ким не рахуюсь. А потім дивуюсь.
О! Що ж це я накоїв, натворив? Життя повне див. А я доробився до
ручки. Смик за неї. А двері зачинені. І де ж те диво, хто відчинить
двері у завтрашній день? Як вийти із тієї замкнутості?
Замкненість. Замкнуті серце, уста, вуха. Та приходить
час, а чи вже прийшов коли усе живе починає вилазити, виходити,
відкриватися на життя. Це ж бо весна прийшла. А вона народжує
життя. Розпукуються бруньки, вилізла трава, зацвіли перші квіти
весни, пробудилися комахи і нам час виходити із своєї замкнутості.
Господи, поможи нам відкритися на весну, на життя, на
людей, щоб ми почули один одного, побачили, зрозуміли, відчули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2021
автор: яся