Ми розлучаємось

Небо  насупилось  сірими  хмарами,  
Плаче  дрібненьким  дощем.
Я  розлучаюся  з  своєю  парою  -
В  серденьку  туга  і  щем.  

Знову  пройдуся  по  стежці  до  річечки  -  
Часто  ходили  сюди.
І  замилуюся  хвилями  трішечки,  
Що  на  поверхні  води.  

Гілля  своє  опустила  на  кладочку  
Наша  з  тобою  верба.
Вітер  їй  тихо  розказує  казочку,  
Лише  хлюпоче  вода.  

Більш  не  прийдемо  із  милим  до  річеньки,  
Ти  не  чекай  нас,  верба.  
Котяться  сльози  дрібненькі  по  личеньку  –
Хай  ця  минає  журба.  

Кажуть,  що  рани  всі  час  заліковує,  
Гоїть  на  серці  рубці.  
І  соловейко  співає,  витьохкує,  
Десь  на  верхівці,  вгорі.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Ольга Калина