(із збірки "Срібна місячна доріжка")
Наснилося:
блукаю в лісі,
Блукаю, плачу і зову:
- Гей! Друзі любі! Озовіться!
Де ж ви? Де ж ви?
Ау! Ау-у-у!
Навкруг дерева-хмарочоси
Задумливі і мовчазні,
Їх не проймуть ні біль, ні сльози,
Мовчать.
Не допоможуть.
Ні!
Вони закрили сонце, хмари,
В яку ж бо сторону іти?
Злі духи насилають чари,
Заплутують мої сліди.
Йду навмання.
Куди?
Не знаю.
І розпач серце обійма:
Дерева з краю і до краю,
Я серед них чужа.
Сама.
Прокинулась...
В душі тривога:
Чому наснивсь мені той ліс?
А може... сон - пересторога?
Спинись! Подумай! Озирнись!
Дивись:
ти в славі і багатстві
Ідеш до Сонця навпростець,
Тобі клянуться друзі в братстві,
У дружбі, вірності сердець.
А як у хащах заблукаєш,
У негараздах, бідноті?
Кричиш,
і плачеш, і гукаєш
Мов серед лісу
в самоті.
А навкруги знайомі, друзі,
І всі ховають суть в словах.
Не зазирнеш ти в їхні душі
Що кожен, справді, там сховав?
Отак, в мурашнику людському
Марнуєш час у суєті.
Серед людей,
як в лісі тому,
З самим собою, в самоті.
. . . . . . . .
Наснилося...
Блукаю в лісі...
Чи може,
сталось? Наяву?
Ау! Хто справжній? Озовися!
Ау !!!
А-у-у-у...
07.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Людмила Григорівна