Весна щебече

За  вікном  пташиною  весна  щебече
Холодком  приємним  уночі  в  квартирку...
Милий  сон  обіймами  і  милі  плечі
До  зорі...
А  вона  усе  ж  таки  іще  вражає,
А  без  неї  стало  б,  ой,  нестерпно  гірко,
Так,  десь  там,  усе  ж  над  нами  хтось  літає
Угорі.

Теплий  день,  немов  приємний  сон,  що  збувся
Наяву.  І  серце  затопило  сонце!
Як  колись,  на  світ  навколо  озирнувся
І  ожив.
Он  трава  як  б'ється  крізь  ґрунти  на  волю,
Догори,  увись,  де  наші  охоронці
Що  є  сил  боронять  необачну  долю,
Здовж  вогнів.

Ніч  прихилить  тіло  і  усе  закриє,
З  неї  візьме  приклад  дехто  з  нас  напевне...
Хтось  вже  бачить  сни,  а  хтось  про  них  ще  мріє
На  шляхах.
Гілля  войовниче  скоро  стане  ніжним,
В  бруньочках  вагітних  листячко  зелене.
Реквієм  по  зимам  відійшовшим  сніжним
Піє  птах.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2021
автор: Ніколя Петрович