Урветься, зрештою,
оголений терпець.
Манірні спроби
полетять до біса...
Не слухай інших.
Слухай вітерець .
І ранок відкривай зі слів:
«Не бійся!».
Проб’ється Сад
до сонця,
де птахи
розкриють дзьобиками
квіти на гілляччях.
Тобі не оминути гіркоти.
Але як солодко було,
Коли ти була спляча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2021
автор: Окрилена