Я стиснуся в собі, немов пружина,
Благаючи: "Ну випусти скоріш!".
На все-про-все лишається година,
А як не вийде – просто все облиш.
Ганебно нарікаючи на долю,
Й самотні обираючи стежки,
Собі ніколи більше не дозволю
У чоловічі вірити казки.
Усе, до чого звикла, так дістало,
І вистрибнути хочу, і боюсь.
Продавши час, якого дуже мало,
Покаюся, не вірячи, чомусь.
На все-про-все насправді ціла вічність,
Але не для властителів пружин,
Я вистрибну, ламаючи логічність,
І в мене будуть тисячі годин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Ася Оксамитна