Живу як вмію

Живу  як  вмію  -  слава  Богу
Несу  як  можу  я  свій  хрест,
За  всяку  дякую    дорогу
І  свій  долаю  Еверест.
Буває,  що  іти  не  сила
Ніби  над  прірвою  іду,
То  Янгол  підставляє  крила
То  втішить  Бог  мою  журбу.
Якщо  в  житті  хтось  ображає
Словами    коле  як  ножем,
Я  злобу  в  серце  не  пускаю
Гоню  з  душі  образи  щем.
Не  плачу,  що  життя  минає
Не  знаю  скільки  ще  доріг,
Весні  я  двері  відчиняю
Любуюсь  взимку  я  на  сніг.
Радію  золотистим  нивам
Осінній  радує  пейзаж,
І  відчуваю  -  я  щаслива
Життя  -  це  скарб,  а  не  багаж.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: синяк