Люди-гадюки повзають тихо,
в очі не дивляться, все поміж ніг.
Тішаться шурхотам жа́лоязи́кі,
лижуть каміння, болото і сніг.
Заздрістю повні жовті очиці -
їм би ходити, хоча би, кортить.
Люди-гадюки бездухі, безлиці,
просто вичікують слушності мить.
Ондечки я! Наповзайте по черзі –
потім разо́м, може, й по́сміємо́сь –
ні, не розду́шу ногою, не перші.
Нате, кусайте, п'ята́ моя́ ось!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Сніг_на_голову