Я ваші вірші знов і знов читаю,
Від їхніх чар я сам не свій ходжу́.
Я вашу ніжність серцем відчуваю
І з кожним днем все більше вас люблю́.
Я вас ні разу ще не бачив, мила,
Та крізь рядки у ві́ршах уявив,
Що ви струнка, з блакитними очима,
І світлий локон на плече повивсь.
Я б не хотів, щоб в цей раз довелося
Ілюзію ковтати знов гірку́.
Вже скільки раз мені в житті прийшлося
Палаци будувати на піску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Володимир Бабієнко