Загублені ноти на лаві, чи може полишені,
Сполохані звуки завмерлі, лиш вітром сколишені,
Лиш перші дві цифри розібрано, з огляду складності,
Немов ті стосунки розірвані, з клятвами марності...
Цнотливість мелодії забрано, суті не втілено,
Загублені ноти з листами чужими розділено,
Туди зазирати — що крадених струн доторкатися,
Хіба на чужому мінорі мажору дістатися?..
Тепер-то усе на місцях у колишнього власника?..
Буває розбитим серцям допомогою пластика?..
Чи прийде належна гармонія в змінах мелодії?..
Не судді ніхто тут, тим більше ніхто й не добродії.
Не та нині музика, сенсу немає старатися...
Загублені ноти, чи цінності — лінь розбиратися...
Достатня стандартного генія вперта позиція
Й одразу — на сцену, навіщо ота репетиція?!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2021
автор: Ніколя Петрович