Тече річка повноводна,
Тихо хлюпає водою.
Чути з неї прохолоду,
Заворожує собою.
Море в неї закохалось,
У її чудову вроду.
Вона іншого чекала,
Не давало їй проходу.
Серце стукало від болю,
У полон горнула нічка.
Не було ріці спокою,
Та її кохання вічне.
Каже нелюбу: Не сердься,
Краще вже я обірвуся.
До коханого озерця,
Протечу по іншім руслі.
Балкою, полями бігла,
Та з коханим все ж зустрілась.
Озеро покрите снігом,
Почуттями обігріла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2021
автор: Валентина Ярошенко