Журличать в небі журавлі
Ой, відірватись б від землі
Розправляють крила дужі
Нестрашні їм люті стужі
Летять вони за хмарами,
Пролітають парами
Все далі й вище від землі
Пара й пара, та ключі
В щасті линуть аж за хмари
Все вище й далі, дужі й горді
Такі красиві і вродливі
І білі, білі й молоді
На воді у танці ходять
Одне одного находять
То кружляють
То пірнають
То махають
То неначе не живі
Завмирають від кохання
Тихо, тихо
Не рухумо
Їм приємна кожна мить
Кожен подих
Кожне слово
Кожен крик
Їм приємний кожний подих
Щось в природі кажують є
Силу парі додає
Вона пливе лебідкою
Він оберігає, лихо відганяє
Подивляється навколо
П'є ковтками кожну мить
ЇЇ й діток береже
Кажуть вірність в нього є.
Час мов мить, все пролетіло
Виросли лебедята
Бридкі були та маленькі
Стали красені біленьки
В небі знов летять клячами
Та не бачу їх я мами
Постріл й тиша над водою
Крик останнній і падіння
ЛеБідь крилами махає,
Свою долю проклинає
Знов летіть один все вище
Вітер знову свище, свище
Лебідь крила притуляє
І на гори направляє
Мить, удар і все пройшло
І життя як не було
Та летять , летять вони
Білі, білі журавлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2021
автор: oreol