Ви такий різний. Молодим вином
Б’єте. Як будівник фундамент-палі.
То смаком витримки зросили дно.
Сховали в засік врожаї зухвалі.
То бавитесь, розтягуючи час.
Рахуєте глухі удари серця.
Вже ладна вепром кинутись на Вас,
Та рухи ніжні, владні: ні, не сердься.
Здіймаються з прадавності глибин
До тих хто був в Вас, ревнощі, й хто буде.
Майстерності партнер вчив не один.
І кожна з них змією смокче груди.
Сама в собі геть лад не наведу.
Майстерність і цнотливість – несумісні.
Тону у щасті. Ревнощів біду
П’ю залпом з гранчака, грамів по двісті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2021
автор: Пісаренчиха