У кафе в обідню пору
Дві суперниці зустрілись,
Із презирством і єхидством
Одна одну обдивились.
-Софочко,- вколола Міла,-
Не впізнала твого тіла,
Ти так різко споганіла,
Бо страшенно розтовстіла.
-Що ти, Міло, я вже в нормі,
Скинула потрібну масу,
Повернутись в гарну форму
Зовсім мало треба часу.
За два місяці до цього
Зайві кілограми мала,
На корову була схожа,
Як ти зараз - виглядала.
Як тебе я розумію,
А підтримати не можу,
Важко на душі, коли ти
На свиню поросну схожа.
Десь півроку, мабуть, треба
Доганяти кожну фуру,
Тоді тіло, що у тебе,
Буде схоже на фігуру.
Широко відкривши очі,
Слухала це все Людмила
(Ще ця відьма щось наврочить),
І так мило процідила:
-Зараз наш коханий Вася,
Відчайдушний парубійко,
Вже до мене перебрався.
Цьомаю. Бувай, Софійко!
Враз прощання обірвалось:
Біля них проходить Вася,
З ним блондинка довгонога –
А ця видра де взялася?
Спільний кавалер всміхнувся:
-Познайомтеся: Світлана.
Тільки-що ми розписались
І йдемо до ресторану!
Вже не стали Міла й Софа
Одна одну проклинати,
Подались в кафе, як сестри
Своє горе заливати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2021
автор: Катерина Собова