П'ять вправних пазурів -
на всіх, на чотирьох;
і всі хапають приязно рухох,
що здива здобули,
і вчать, що подорожні всі -
помалу,
але дістануться...
До ген-пригод, обрушних скель,
і-ох-яких дрижачих вчель,
що і фіранка звичаїв
вузлом зав'яжеться...
І, ось вона зминає п'ясть...
І розіймає...
І сосни, сонцевим теплом,
здіймають у повітря каніфоль,
аби натерти м'язеву мозоль...
І, з того плину, мерехтить вона -
бажанням: ще хоч раз...
Що не минає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2021
автор: Криптопоэзия Krajzer