Ненаситними стали наші хижі " люди".
Неспокійно в країні, мов небезпечна гра.
Братія байдужа... В краю стає безлюдно.
Наче пропав вогонь в очах, замість втіхи - страх.
Знов у пастки ми і парують злодіяння.
Ось притихли селища, міста. Зав*ялі дні.
Не збираються друзі, немає єднання.
Виринає темна сила, важка, мов граніт.
По усіх кольорах вже розійшовся свинець.
Там блукають тіні і світ не спить серед звань.
Хтось покинув народ, бо надів срібний вінець...
Твій кінець почався без віри, фаху і знань!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2021
автор: Маг Грінчук