Ця паніка вбиває почуття,
І люди вже не люди - манекени,
Кожен боїться за своє життя
Хоч страх і не вирішує проблеми.
Бо ми не роботи - їм не відомий страх
Кожен з людей ховає свій у душу,
Про щось благає Бога в молитвАх,
Хоч знає, що Закон не раз порушив.
Ми боїмось надіючись в душі,
Що небо чує кожного молитву,
Спасіння прийде - будемо грішить...
І за земне продовжувати битву.
А страх і паніка - не вищі почуття,
Для них зневіра є - найкращий лозунг,
Нам би змінити все своє життя:
За праведних Бог світ спасти ще зможе.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2021
автор: синяк