Любов лишити радите в музеї,
Як експонат, і змити її слід?
Та це ж отак, як пів душі своєї
Віддати псам-безхатькам на обід.
Так, часом пхає в серце вона спиці,
Намотує тугу на його вісь,
Зневіри сім’я кидає в зіниці
І ревнощі засіює якісь.
Та як в нутро вогню відкриє лази,
Куди вже вежі Ейфеля нічній?!
З очей посунуть перли та алмази,
У простір співи вирвуться гучні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2021
автор: Крилата (Любов Пікас)