Втомився бігти Тагамлик,
Прямує повагом до Ворскли.
Йому приклеїли ярлик
Якісь пани, чи-то заморські,
Що в річці риба вже не та
І береги всі в очереті,
Вода, мовляв, тепер мутна –
Недолік цей назвали третім.
Не вірю я отим панам,
Бо Тагамлик – чудова річка:
І риба, й береги, й вода,
Такі як слід, і будуть вічно.
Природу важко обдурить –
Вона мудріша за людину:
Захоче – піднесе дари.
Образиш – знищить за годину.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: Ганна Верес