Коли стоїш біля вікна…
Відкрив вікно. Вона зайшла.
Весняна прохолода.
Вдихнув п’янкого я тепла
Й почув чудесний хор «Цикада»:
Горобчики цвірінькали так дивно,
Немов узріли сутність красоти.
Лунали трелі, ніжні переливні,
Їх крила бились в буденність суєти.
А по подвір’ю півень Гало
Поважно й гордо проходжав
І розмірковував чи вдало
Знайшов підхід до «милих дам».
Людино! Що для щастя треба?
Багатство, чепУрна марнота?
Насправді лиш поглянь у небо,
Коли стоїш біля вікна.
30.03.2021 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: Естет зі стажем