Хижаки


Бог  на  землю  давши  воду,
Не  більше,  не  менш  людському  Роду.
Вода  для  всіх  у  рівній  долі,
Тваринам,  птаству  що  на  волі.

Частково  в  хмарах  зберігає,
Дощем  Землю  напуває.
В  добавок  сонячна  погода
І  буяє  вся  природа.

Щоб  були  струмки,  ріки,
В  горах  є  льодовики.
Вода  тала  з  них  стікає
І  всю  живність  напуває.

Як  ми  ставимось  до  води?
Губим  ріки  і  Пруди,
Десь  взяли  неясні  моди,
В  річку  кидати  відходи.

Та  в  добавок  ще  біда,
Людина  сушить  болота.
Вода  струмками  витікала,
Пойму  річки  наповняла.

Люди  ріки  перекрили,  
Життя  в  ріках  зупинили.
Зникло  сотні  малих  рік,
З  підземелля  зник  родник.

І  людина  не  вчиться,
Як  з  природою  зрідниться,
Як  продовжить  життя  Роду
Берегти  земну  природу.

Природа  райська  на  Землі,
Та  знову  ступили  на  граблі.
Надра  грабають  безмежно,
Ліси  нищать  безбережні.

Землю  голу  залишають,
Кораблі  ладнають.
На  Венеру,  Марс  летіти,
І  там  надра  патрошити.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2021
автор: Сокол