У тебе є дві тарілки –
твоя зелена і
жовта для мене.
Ти кажеш, що жовтий – то колір
депресивних.
Цікаво, чи усі твої попередні
їли з жовтої тарелі,
чи, іноді, й самому доводилось цим
грішити?
У тебе є дві тарілки.
Ти кажеш,
що тобі не треба більше посуду,
що це обмежило б твій простір,
а птахам не потрібні зайві декорації –
щоби бути вдома їм доста
гнізда.
У тебе є дві тарілки.
Ти кажеш, що це проблема тих,
хто готуватиме тобі їсти.
Зрештою, не обіцяв нічого,
крім ранкової втоми
і причин їсти з жовтого.
У тебе є дві тарілки.
Тобі байдуже,
що сусіди вважають мене
божевільною,
бо, за браком посуду,
під час щовівторкових сварок,
кидаю об підлогу стільці,
а вони все не розбиваються.
Ти кажеш:
" Чого тобі не вистачає?
Маєш аж дві тарілки і вісім стільців!"
У тебе є дві тарілки.
Сьогодні четвер і я битиму посуд.
Питаю:
"Що робитимеш,
коли розіб'ю твою тарілку:
помстишся –
розбивши мою,
чи довіку їстимемо удвох з жовтої?
А, може, й мені купиш
зелену... "
Ти нічого не кажеш –
мовчки трощиш об підлогу стільці.
У нас було дві тарілки.
У нас було вісім стільців.
2014 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2021
автор: Сніг_на_голову