Слова – пісок, гарячий чи холодний,
Червоний, білий, мокрий і сухий.
Пісок на узбережжі нашої безодні…
І я стою… і ти… такий чужий.
Летять-згасають зорі в атмосфері
І падають в безодню небуття…
Смак хліба й диму в келиху мадери –
Причастя наше після каяття.
Ми збудували замок… слів… Вустами…
Високу вежу в небо підняли…
Що в нас було? Лише стіна з словами…
Свої узори з них вітрис плели.
Топчу слова! В пісок вгузаю, люде!!!
Рятунок! SOS! Хтось 112 вбийте в телефон!
Шукаю ґрунту! І повітря в груди!
І ще змінити цей пустельний сон!
Слова – пісок… гуляє котиполе,
Притулок ящірок,варранів і гадюк…
Пустелю цю створили ми обоє…
Пустеля… Ми … І в небі чорний крук…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2021
автор: Волинянка