суміш чорного вулканічного
піску спокус
і білого річкового піску мрій
перетікає з душі в тіло
дві однаково
прозорі крихкі посудини
з'єднані перешийком
вгорі душа
внизу тіло
на початку всього Хтось
ставить годинника на землю
і життя починає текти
перший дотик піщин до дна
спричинює
виверження слів
припливні і відливні рухи кінцівок
шторми і штилі серця
чорний пісок – прокляття
образи
зневаги
білий пісок – благословення
освідчення
молитви
чорний – ударами, порізами
білий – ласками, поцілунками
коли ж рука
втомиться перевертати годинника
час зупиниться
тонкий перешийок трісне
Хтось рахуватиме пісок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2021
автор: Сніг_на_голову