Ранок. Багрянцем все небо палає,
Кольором вишні покрилася даль.
Сонце, якого увесь світ чекає,
Тягне на очі з туману вуаль.
Ніжитись хоче, іще не проснулось,
В мріях зі снами своїми гуля.
Там йому мило, тому й не вернулось..
Людям ще світить ранкова зоря.
Місяць тихенько пішов вже спочити,
Бо беззупинно всю ніч працював,
Зорі розвішував, щоби світити
З неба могли ті на поле та став.
Ніч вже минула, а день наступає,
Тихо й несміло долає поріг,
Бо там дрімота уже спочиває,
Що в дім небесний пішла на нічліг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2021
автор: Ольга Калина