Є все-таки, якась чарівність
В сріблясто-сніжній білизні,
Магічна й ніжна неповторність
В сніжинці кожній, що мені
Зима дарує на прощання,
Густим встеляє полотном.
Дорога сніжна ще ізрання
Вдаль простягнулась за вікном.
Такі великі та лапаті
Сніжинки падають згори –
Зробився білим дах на хаті,
Вдяглися в шубоньки сади.
Спішу приймати я дарунки -
Цей білий і лапатий сніг
І хочу взяти його в руки,
А він летить до моїх ніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2021
автор: Ольга Калина