«Зима. На фронт, на фронт!.. А на пероні люди...
Біля вагонів ми співаєм «Чумака»...
І радість лоскотно бентежить наші груди-
шикують злидні нас, юнак до юнака.»
В. Сосюра
Прощай, отчий край,
Ты нас вспоминай,
Прощай, милый взгляд,
Не все из нас придут назад.
В. Лазарев «Прощание славянки»
Захистимо тепло своїх осель
від ворога, вже звичного на сході.
Нам так судилося. В нашій природі
Вітчизну ставити понад усе.
Приспів.
В думках у нас – сім’я, родина, рід
і віра у майбутнє, де єдина,
заможна і спокійна Україна,
від Велеса веде свій родовід.
Приспів.
В серцях у нас є пращурів геном,
що кличе бити на Зміє́вім Валі
отих, що «москалями» їх назвали,
таврованих Батиєвим тавром.
Приспів.
У наших душах Велеса скрижаль.
Коли лютує обр по Україні, –
історією скручена спіраль
веде полки від Галича й Волині!
Приспів:
В обличчя східний вітер стяги рве!
Тріпочуть бунчуки над головою!
Молись за нас, Волинь! Сурма – до бою!
Ми тої нації, яка собою
Європу заступила і живе!
22.03.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2021
автор: Анатолій Костенюк