Де всесвіт впився в світла коло,
Де темінь обгорнула світ.
Маленька іскорка ранкова
Залишила по собі слід…
Ото душа влетіла в хмару,
Шукати доленьку свою
В оте бездоння з пилу й жару,
В обійми болю та жалю.
Вона є кров, вона є світло,
Вона безсмертя та життя,
Вона є ружа, що розквітла.
На нивах чорного буття.
На тих полях себе згубила,
Бо вибух очі засліпив.
Й життя, як спалах промайнуло…
Хтось знов засяяв — хтось згорів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2021
автор: Олег Крушельницький