Гіпотетично – я втрапляю в рай
І зустрічаю там свою сусідку.
І все. Моєму раю прийшов край,
Бо хто тут розмістив цю шкодну тітку?
Вона нахабно бродить по саду
В вишневім цвіті, п’є меди й нектари.
Не стримаюся, тінню вслід бреду.
Яка блаженність? Не життя – кошмари.
Виходить рай – не те, що в небесах.
У серці він, в душі, можливо в мозку.
Лад дати, шмон навести у думках –
Для себе рай створити легко й просто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2021
автор: Пісаренчиха