Мене не буде, але буде Слово,
Яке хтось пригадає на землі,
Слова, що несли радощі й жалі,
Вони зерно для когось, чи полова.
Раділа ними й плакала завжди,
Моя нікому невідома Муза,
Я в тих словах собі шукала друзів,
Коли хватало горя і біди.
Я - не поет, мені не до снаги,
Чекати похвали, визнань чи слави,
Я в слові намагаюсь не лукавить,
Шукаю зерна правди і ваги.
Як зникнуть після мене ці слова,
Я не ображусь, що забули люди,
Моя душа десь віршувати буде,
Вона в Поезіях щасливою була.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2021
автор: синяк